Тель-Авив – города Весны в переводе с иврита на русский. Улица. Утро, 6-00. Девушка подворотни. По виду – русская. Вопрос к ней:
- Давно здесь?
- В 15 привезли родители. "На игле" около года.
- Не жалеете?
- Не о чем.
15-00. Улицы ещё одного славного городка, под названием Холон – Построенный на песке. Лежбище бомжей – человек 5-7 постоянно здесь, возраст 17-60.
- Вчера вот одного из наших увезли, - рассказывают, - учителем был там, в Союзе. Двое детей, жена. Вчера в пакете целлофановом поехал на кладбище. Спился. Лет 40 с хвостиком ему.
- А вы что здесь?
- Все без работы, все без жилья… В общем, не выдержали нервы. Не прижились при пересадке в чужую атмосферу.
Есть христианские приходы в районе Тель-Авива. Есть православный собор. Католический. Есть протестантские общины. Одна из них – филиппинская – постоянно кормит сотни русско- и ивритоговорящих бомжей.
- На государственном уровне есть какая-нибудь реабилитационная программа?
- Вряд ли. Есть "Мисрад Клита" – учреждения, ответственные за судьбу приезжих. Тысячи "работников" там, деньги получают. Есть "Битуах Леуми" – национальная служба вспоможения пенсионерам и другим нуждающимся гражданам. Но войди туда бомж один, без сопровождения мало-мальски влиятельных лиц – представителей газет, общественных организаций, таких, как единственная в своём роде "Ядит" – "Единство" – на порог не пустят.
- Есть ещё социальная служба – очередная возможность заработка для "ценных" работников. Социалы всегда рады забрать на государственное обеспечение детей из семей нуждающихся. А таковые, в своём большинстве - все приезжие.
- А кладбище Гиват Брэнэр! В основном, все могилки русско-еврейских детей, подростков.
- Где наши дети?
"- Все они – Мои, - сказал бы Иисус" – я думаю.
А мы с вами что скажем?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
