Субботина Ирина,
Ижевск, Россия
Какие бы слова я ни сказала, чтоб выразить любовь, их будет мало...
Какие бы дела ни совершила, не поместится в них молитвы сила...
И все мои желанья - только тени чудес из Сотворения недели. e-mail автора:irinasub67@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 12202 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Я накажу себя крестом
Любви, прощенья без упрека.
Очень сильно сказанно, да поможет нам Господь из минуты в минуту, из часа в час, из года в год практиковатьэто в нашей жизни. Спасибо и благословений вам в вашем творчестве от Господа.
Комментарий автора: Благодарю
Иван Литвин
2005-12-27 08:56:41
Браво!!! Комментарий автора: Спасибо
Варвара Скобарка
2009-04-08 20:11:12
Прощение, терпение - свойства любви! Она разрушает смерть... крестоношением. Комментарий автора: Смерть разрушает Иисус. Он есть любовь.
Спасибо, Варвара.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
