Дар напрасный, дар случайный, Жизнь, зачем ты мне дана?
Иль зачем судьбою тайной Ты на казнь осуждена?
Кто меня враждебной властью Из ничтожества воззвал,
Душу мне наполнил страстью, Ум сомненьем взволновал?…
Цели нет передо мною: Сердце пусто, празден ум,
И томит меня тоскою Однозвучный жизни шум.
Стихотворение датировано 26 мая 1828 года, днём рождения Пушкина, когда ему исполнилось 28 лет.
Не напрасно, не случайно
Жизнь не даром нам дана
Я открою тебе тайну –
Обманул нас сатана!
Там, в Эдеме, изначально
Еву в змее обольстил
Ну а в ней, как не печально,
И весь род наш загубил!
Но Господь наш, кто от века
Знал, что будет наперёд,
Родил Сына в человеке
Дав нам шанс от всех невзгод
Только в Нём твоё спасенье
Только Он нам Жизнь даёт
Обратись к Нему всем сердцем
Только в Нём свободный вход
Вход в Небесную Обитель
Он лишь Истина и Свет
Он есть Путь и Он Хранитель
От страданий, болей, бед!
Не напрасно, не случайно
Жизнь в Иисусе мне дана
Я познала Божью волю
Не обманет сатана!
Лариса Зуйкова,
Рига Латвия
Живу в Риге, замужем, имею двоих детей,обратилась к Господу в сорок лет - в 1993году, после чего Господь позволил мне прославлять Его стихами.
"Верно слово: если мы с Ним умерли,то с Ним и оживём;
Если терпим, то с Ним и царствовать будем; если отречёмся, и Он отречётся от нас.
Если мы неверны, то Он пребывает верен; ибо Себя отречься не может".
Тим.2,11-13 e-mail автора:larisazuikova@inbox.lv сайт автора:личная страница
Прочитано 8154 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.