Любовью сердце я хочу наполнить:
Прошу любви настойчиво смиренно
У Господа Христа, что ею полон
И знает цель сердечных намерений.
Любовь небесную иметь желаю,
Что ни с какой земною не сравнима;
Любовь, благоухающую Раем,
Носящую Божественное Имя.
Мне качества её давно известны:
Писание о них не умолчало.
Вникаю я в святейшие советы,
Что открывают сей любви начало.
Без покаянья во грехах нет смысла
Искать любви небесной откровенья:
Ни сердцу не откроется, ни мыслям
Любовь для тех, кто копит согрешенья.
Любовь Агапе- светлость неземная!
Обитель строит в сердце освящённом,
Искупленную душу обнимая,
Её творит смиреньем увлечённой.
Когда душа познает вкус смиренья
И по достоинству его оценит,
Тогда Любовь в святые откровенья
Голубку-душу царственно оденет.
И кроткая душа открыто явит
Все чувствования Любви предвечной
И этим Господа Христа прославит
В краю земном и в Царстве бесконечном!
Я на коленях пред Любовью этой
Стою уже семнадцать лет блаженных;
Её чудесным светом обогрета,
Молюсь о её славном отраженье
В себе самой – творенье Божьем, новом
По Истине написанного Слова.
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 5828 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
